Нормативные документы. Нормативні документи

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"

Документ представлен на языке оригинала

 

 

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про місцеве самоврядування в Україні
 
Із змінами і доповненнями, внесеними
 Законами України
від 6 жовтня 1998 року N 163-XIV,
 від 16 липня 1999 року N 997-XIV,
 від 11 січня 2000 року N 1366-XIV,
від 22 червня 2000 року N 1841-III,
 від 21 грудня 2000 року N 2182-III,
 від 17 травня 2001 року N 2419-III,
 від 29 травня 2001 року N 2470-III,
 від 7 червня 2001 року N 2493-III,
 від 11 липня 2001 року N 2628-III,
від 28 листопада 2002 року N 254-IV,
від 6 березня 2003 року N 594-IV,
 від 3 квітня 2003 року N 662-IV,
 від 3 квітня 2003 року N 703-IV,
від 22 травня 2003 року N 862-IV,
 від 19 червня 2003 року N 969-IV,
 від 11 вересня 2003 року N 1160-IV,
від 11 грудня 2003 року N 1377-IV,
 від 3 лютого 2004 року N 1419-IV,
 від 4 березня 2004 року N 1577-IV
(зміни до цього Закону, передбачені Законом України від 4 березня 2004 року N 1577-IV, зупинено
 на 2005 рік у зв'язку із зупиненням дії Закону України
 від 4 березня 2004 року N 1577-IV згідно
із Законами України від 23 грудня 2004 року N 2285-IV,
від 25 березня 2005 року N 2505-IV,
 на 2006 рік - згідно із Законом України від 20 грудня 2005 року N 3235-IV,
на 2007 рік - згідно із Законом України від 19 грудня 2006 року N 489-V,
втратили чинність у зв'язку з втратою чинності Законом України
 від 4 березня 2004 року N 1577-IV згідно із Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI),
 від 6 жовтня 2004 року N 2055-IV,
від 21 квітня 2005 року N 2554-IV,
від 6 вересня 2005 року N 2806-IV,
 від 6 вересня 2005 року N 2813-IV,
 від 6 жовтня 2005 року N 2960-IV,
 від 1 грудня 2005 року N 3167-IV,
 від 22 грудня 2005 року N 3266-IV,
 від 19 грудня 2006 року N 489-V,
 від 7 лютого 2007 року N 609-V,
 від 22 лютого 2007 року N 698-V
(зміни, внесені Законом України від 22 лютого 2007 року N 698-V,
 набрали чинності з 1 жовтня 2007 року),
 від 15 березня 2007 року N 749-V,
 від 22 березня 2007 року N 812-V,
 від 27 квітня 2007 року N 997-V,
 від 16 травня 2007 року N 1026-V,
 від 28 грудня 2007 року N 107-VI
(зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
 діють по 31 грудня 2008 року,
зміни, внесені пунктом 89 розділу II Закону України
від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),
згідно з Рішенням Конституційного Суду України
від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008),
від 16 вересня 2008 року N 509-VI
(зміни, внесені абзацами третім та четвертим підпункту 1 та підпунктом 2
 пункту 7 розділу I Закону України від 16 вересня 2008 року N 509-VI,
набрали чинності з 15 квітня 2009 року),
від 18 вересня 2008 року N 520-VI,
від 25 грудня 2008 року N 806-VI,
від 19 березня 2009 року N 1180-VI,
від 14 квітня 2009 року N 1254-VI,
від 16 квітня 2009 року N 1275-VI
(Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, вихідні дані (архітектурно-планувальне завдання та технічні умови щодо інженерного забезпечення) та дозвіл на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності абзацами третім та четвертим підпункту 1 та підпунктом 2 пункту 7 розділу I Закону України від 16 вересня 2008 року N 509-VI, зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності Законом України від 16 вересня 2008 року N 509-VI, а щодо об'єктів містобудування, будівництво яких розпочато, - до завершення їх будівництва)
 
Окремим положенням цього Закону дано офіційне тлумачення
(згідно з Рішенням Конституційного Суду України
 від 6 липня 1999 року N 7-рп/99)
Окремі положення цього Закону визнано конституційними,
 а положення частини третьої статті 79 - неконституційним
 (згідно з Рішенням Конституційного Суду України
 від 9 лютого 2000 року N 1-рп/2000)
Окремим положенням цього Закону дано офіційне тлумачення
(згідно з Рішенням Конституційного Суду України
від 13 липня 2001 року N 11-рп/2001)
Окремим положенням цього Закону дано офіційне тлумачення
(згідно з Рішенням Конституційного Суду України
від 25 грудня 2003 року N 21-рп/2003)
Положенню частини четвертої статті 12 цього Закону у взаємозв'язку з положенням
частини першої статті 12 цього Закону дано офіційне тлумачення 
(згідно з Рішенням Конституційного Суду України
від 20 травня 2004 року N 12-рп/2004)
Окремим положенням цього Закону дано офіційне тлумачення
(згідно з Рішенням Конституційного Суду України
 від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009)
Цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
 
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 
 
Стаття 1. Основні терміни, використані в цьому Законі
 
Основні терміни, використані в цьому Законі, мають таке значення:
територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр;
адміністративно-територіальна одиниця - область, район, місто, район у місті, селище, село;
(положенню абзацу третього статті 1 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 13.07.2001 року N 11-рп/2001)
 
місцевий референдум - форма прийняття територіальною громадою рішень з питань, що належать до відання місцевого самоврядування, шляхом прямого голосування;
загальні збори - зібрання всіх чи частини жителів села (сіл), селища, міста для вирішення питань місцевого значення;
представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення;
районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст;
загальний склад ради - кількісний склад депутатів ради, визначений радою відповідно до закону;
склад ради - кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому законом порядку;
правомочний склад ради - кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому законом порядку, яка становить не менш як дві третини від загального складу ради;
виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами;
органи самоорганізації населення - представницькі органи, що створюються частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села, селища, міста;
посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету;
делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад;
право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування;
бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування;
районний бюджет - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання;
обласний бюджет - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання;
поточний бюджет - доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для покриття поточних видатків;
бюджет розвитку - доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази;
мінімальний бюджет місцевого самоврядування - розрахунковий обсяг місцевого бюджету, необхідний для здійснення повноважень місцевого самоврядування на рівні мінімальних соціальних потреб, який гарантується державою;
мінімальний рівень соціальних потреб - гарантований державою мінімальний рівень соціальних послуг на душу населення в межах усієї території України;
самооподаткування - форма залучення на добровільній основі за рішенням зборів громадян за місцем проживання коштів населення відповідної території для фінансування разових цільових заходів соціально-побутового характеру.
 
Стаття 2. Поняття місцевого самоврядування
 
1. Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
2. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
 
Стаття 3. Право громадян на участь у місцевому самоврядуванні
 
1. Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.
2. Будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняються.
 
Стаття 4. Основні принципи місцевого самоврядування
 
Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах:
народовладдя;
законності;
гласності;
колегіальності;
поєднання місцевих і державних інтересів;
виборності;
правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами;
підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;
державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;
судового захисту прав місцевого самоврядування.
 
Стаття 5. Система місцевого самоврядування
 
1. Система місцевого самоврядування включає:
територіальну громаду;
сільську, селищну, міську раду;
сільського, селищного, міського голову;
виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;
районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;
органи самоорганізації населення.
2. У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.
 
Стаття 6. Територіальні громади
 
1. Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
2. Територіальні громади сусідніх сіл можуть об'єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову.
3. Добровільне об'єднання територіальних громад відбувається за рішенням місцевих референдумів відповідних територіальних громад сіл. Таке рішення є наданням згоди на створення спільних органів місцевого самоврядування, формування спільного бюджету, об'єднання комунального майна.
4. Вихід із складу сільської громади здійснюється за рішенням референдуму відповідної територіальної громади.
5. У містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб'єкти права власності.
(положення частини п'ятої статті 6 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.2000 року N 1-рп/2000)
 
 
Стаття 7. Місцевий референдум
 
1. Місцевий референдум є формою вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення.
2. Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України, цим та іншими законами до відання місцевого самоврядування.
3. На місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів державної влади.
4. Рішення, прийняті місцевим референдумом, є обов'язковими для виконання на відповідній території.
5. Порядок призначення та проведення місцевого референдуму, а також перелік питань, що вирішуються виключно референдумом, визначаються законом про референдуми.
 
Стаття 8. Загальні збори громадян
 
1. Загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення.
2. Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності.
3. Порядок проведення загальних зборів громадян за мі